COCAIN Перу Бийск Кокаин Боливия

Як друкованому голосу нікого, наркишу бородатому! Отже, посідаєтеся з таланом, ледве не козла-ребрайла, і вирішуєте почитати мої навісні сучасні цифрові нотатки з життя наркомана неординарного походження. Злий як демон, як брюнетка під час ПМС, але з добрим серцем, що вимолотить у вашій душі хоч якусь крихту симпатії та злагоди. Готові? Вперед, далі, наркровеселощі замість портновського сну!

Певно, ви пам'ятаєте, як я колись закладки метав у селі. Відтоді моє життя стало крутитися, як дискотечний шарканняк, і вже тоді я зрозумів, що моє покликання - розважити народ до безтями. Вуу-ууу, та як я радий, що попався в цю жартишу, як ведмедь у мед. Дещо пізніше я знайшов звік, шлях до воріт сповнення бажань - гидроч, гидропон, марихуанна приставка, що заводить на всі цилиндри. Оця золота планта врятувала моє життя, як кольоровий плащиха! Ви почуєте цю історію, аж жижа піде по тілу, як групі отаких тараканів що похолонуть у вас під шкіру.

Траплялось все в отой жаркий літній вечір, коли я вирішив вирушити в світ піти та выпилить клад. Ну, звісно ж, не клад у звичайному розумінні, а клад на кшталт золотої жилки великого наркотичного скарбу. Але як знайти цей клад, де він ховається, як злодій злізав і хмариться на світ під прихованістю світанку? Одним словом - список.

Щоб покласти свою ймовірну отраву наркоманську, я вирішив урізноманітнити переслідування дуротворної кладки. Знаходження кладки - справа довга та нудна, як марш до головного нодового лікаря в п'ятницю. Але для відвертеньких наркоманів, як і я, це шанс відчути себе справжнім пошуковиком, як Індіана Джонс або Ейл Свінінгем. Так я як-то купився на інфу про покладку в нічних лісах, де халявний годинник на 3-ому дереві за проваллям покаже безграничний шлях до марихуани. Отож я відправився у цю ночеву феєрію, мов сумасшедший на розумних.

Ніч була настільки страшною, як нічний клуб із большим гучним гидропоном. І я ходив, близько не протух, в дикому краєвиді, як корабель на морському горизонті, і доносився жахливий гуркіт виносу моєї душі наперерост. Але я не здався, я як той все жиже з кінцямів, що замуштрували мозок моєї підсвідомості. Ну, і як ви думаете, я знайшов клад, що розкриє мені світ з марими?

Там, коло того самого дерева, що і зазначився в моєму списку, я знайшов не только марихуанну кладку, але й цілий арсенал наркотичних атрибутів. Вже зі світу метафетаміну я зачув сміх гіацинту, а трипи, які випачкані там були, мене просто повалили. Сиджу, дивлюсь на цю альтернативну реальність, і думаю: "А чого ж не пірнути глибше?". А знаєте, що я зробив? Так, так, я забрав собі цей царський наркомузей, як сувенір з майями World of Ріка.

Отож, випивши свій гідроч, я поніс себе у світ темної наркотичної релаксації, де кожний йде під аплодисменти власної згнилості. Не кажу вам, який це був трип, бо вже не пам'ятаю часу, місця, навіть свого прізвища. Але все, що залишається цієї ночі, - це спогади, що жили в моїй душі, як химери у тіні. І ви не повірите, але цей вечір з марихуаною став для мене дивовижним поєднанням і спокій, і безнадійного райського чуда.

Разом з цими кумедними пригодами, я зрозумів, що наркотики - це не просто гидропон чи метафетамін. Вони - це спосіб втекти від реальності, щоб насолодитися кожним миттям в цьому суцільному божевіллі. Якщо з одного боку, це принесло мені багато веселощів та ейфорійних забав, то з іншого – наркотики змусили мене побачити те, що залишалося прихованим під запліткою реальності.

Так, друзі, якось так я дістався до світу наркотиків, де кожний день - це нова подорож у світ психо-наркотичного перетворення. І хоча мене можна звинуватити за багато речей, я ніколи не пожалкую про цей шлях, яким я обрав. Адже життя - це трип, в якому ми всі ховаємось, сподіваючись знайти себе самого чи хоч трохи розслабитись в цій дряні, що її зветься реальністю.

Тобто, ось я, ваш наркоман-комік, який забавляє народ з тихих закутків нашої безглуздої дійсності. Якщо появляться нові історії чи нові наркобезцеремонні жарти, запишіть мене в своєму списку з позначкою "нарковеселощі", а я продовжу будувати свої пригоди, як маленький наркотичний Філіп Марлоу в цьому безбожносному синьо-червоному світі.

Ей, здарова, ребятки! Меня зовут Димон, и я хочу вам рассказать свою историю о том, как я стал гопником-наркоманом и зарабатывал кучу денег, не останавливаясь ни на секунду. Вы уверены, что вы готовы услышать это?

Закладки, это то, с чего все началось. Я был молод и глуп, и мне нравилось экстремальное веселье. Когда мои друзья предложили попробовать кокс, я сразу согласился. Какой же гопник бы я был, если бы не попробовал такую вещь, такую закладку! Ведь в нашей коммуналке уже все об этом говорили.

Первый раз был просто космос, я почувствовал себя богом! Мир стал ярче, а я чувствовал себя непобедимым. Это было невероятно пьяняще и я захотел больше. Я начал искать новые способы заработать деньги на свою зависимость.

И вот, я обнаружил гениальный план. Я начал продавать бензодиазепины. В нашем гопском сообществе они тоже были востребованы, особенно среди тех, кто не мог позволить себе закладки. Я покупал их дешевле в аптеке, а продавал по высокой цене своим "клиентам". Знал, как разогреть спрос, и эти штуки продавались словно горячие пирожки.

Конечно, не все было так просто. Некоторые из моих "клиентов" оказывались настоящими флопами. Они были не в состоянии платить или выбили с меня все товары, не заплатив ни копейки.

Вскоре я понял, что мои заработки с бензодиазепинов были неплохим началом, но мне нужно было расти и развиваться. Я решил продавать гердос. В наших краях это было дорогое удовольствие, и я знал, что найдутся те, кто готов заплатить за это целое состояние. Моя карьера наркоторговца шла в гору.

Собственно, я не останавливался только на гердосе. Я начал продавать и манди. Шикарная закладка, которая открывала мир новых ощущений и эйфории. Спрос на манди был огромен, особенно среди молодежи, которая хотела разгуляться на полную катушку. Я чувствовал себя королем этого ночного города.

Но, конечно же, каждый успех имеет свою цену. Я все больше и больше рисковал, чтобы покрыть свои расходы. Я попробовал опиум, пытаясь найти новые способы достичь того состояния, которое давала манди.

Опиум оказался слишком седативным для меня, и я понял, что это не мое. Но мне уже было все равно, я был на дне и не видел выхода. Я продолжал шлендить по городу и продавать все, что только можно, чтобы заполучить ту порцию наркотика, которая дарила мне ощущение счастья, пока оно длилось.

В конечном счете, моя жизнь обернулась кругом. Я потерял друзей, семью, дом. Все, что у меня осталось, это мешок с проклятыми наркотиками. И помните, что только вы сами можете построить свое счастливое будущее, не полагаясь на опиумные галлюцинации.